Президентські антитіла

Усе йде – усе минає, — сказав мудрець. Усе змінюється, — стверджують філософи. Тепер у цьому переконується весь світ, шукаючи надійний захист проти нової навали інфекційного ковіду. Та що нам світ? Тут би у себе, в Україні, розібратися. Зі своїм. Хто і що змінюється? Як швидко? Чи надовго? Чи на краще?
Відколи зачепила нас пандемія, українці – усі без винятку – змінилися. І зовнішньо, і внутрішньо. Ось почалася вже вакцинація проти короновірусу. Одні бідкаються, що запізно й повільно йде цей процес, іншы навідріз відмовляються від щеплення, посилаючись на недослідженість вакцини, треті вичікують – чи не вилізуть на вже вакцинованих людях якісь побічні дії. І, чого гріха таїти, всі поглядають на очільника держави. Бо перші особи кількох країн вже просто перед екраном першими вкололи собі рятівну рідину. Наш Володимир Олександрович, на власній шкурі відчувши підступність нової хвороби, не втомлюється закликати усіх вакцинуватися, переймаючись кількістю отриманих вакцин. Сам вакцинуватися не буде – він же перехворів, у нього є антитіла.
Більшість людей, подолавши страшну недугу, ще довгий час оговтується, не може увійти в звичну колію. Зеленський після хвороби теж дуже змінився. На диво став активнішим і діловитішим. Навіть якісь державницькі нотки з’явилися у його діяльності. Закрив, наприклад, канали, такі любі путінським прихильникам. А минулого тижня ввів у дію своїм указом рішення РНБО від 19 лютого ц.р., яким запроваджено санкції проти Віктора Медведчука, його дружини Оксани Марченко, цивільної дружини нардепа Тараса Козака – Наталії Лавренюк, ще 5 росіян і 19 компаній. Ну і скажіть тепер, що він не змінився, залишився таким же безідейним?
Еволюціонує наш президент, еволюціонує. Даючи інтерв’ю програмі «Axios» на каналі НВО, він уже прямо в лоб, хоча й заочно, запитує президента США Байдена — чому Україна не в НАТО? Нагадує при цьому, що це питання уже давно закріплене в Конституції нашої держави.
Президент тепер намагається бути послідовним. Минулого тижня, наприклад, найчастіше з його вуст звучало РНБО. Своїм указами він збільшив апарат Ради нацбезпеки на 50 шатних одиниць, затвердив її структуру. Також ввів у дію рішення РНБО , яким передбачається притягнення до відповідальності осіб, які винні у невиконанні рішень Ради нацбезпеки.
І взагалі, минулий тиждень був дуже насиченим діловою активністю президента. Звернув він увагу і на цифровізацію економіки, стратегію розвитку культури та спорту в Україні. Тепер міністр цифрової інформації Михайло Федоров будь що має забезпечити стовідсоткове отримання державних послуг в онлайн режимі, а частка ІТ-індустрії в економіці має бути не менше 10% ВВП. Кожного громадянина треба забезпечити швидкісним інтернетом, — сказав президент. « Щоб Україна увійшла у ТОП-20 цифрових країн світу». От тільки як це зробити, коли у багатьох селах навіть у школи нема комп’ютера…
Минулого тижня Зеленський підписав Закон про компенсацію втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Тобто, не виплатив вчасно, затримав бодай на місяць пенсію, зарплату, стипендію, індексацію за травму на робочому місці, виплату у випадку втрати годувальника – плати компенсацію людям. А от хто має плати, в законі виписано не дуже чітко.
Що й казати, змінюється наш президент. Уже не кричить: «Вийди розбійнику!», а демонструє неабияку витримку. Це щодо усіляких акцій «за» і «проти» Сергія Стерненка. Хоч як голосно вимагали активісти – є у нас така нова сила – звільнити кумира або вплинути на суд, Володимир Олександрович мужньо відмовчався. Респект!
Не забув Зеленський і про голову Конституційного суду Олександра Тупицького. 26 лютого він видав Указ, яким продовжив відсторонення Тупицького ще на місяць – до кінця березня. Кажуть, готує президент також готує якесь скандальне рішення стосовно українського олігарха Фірташа. Намагається розгребти скандал із «вагнерівцями». Зеленський наказав зняти державну охрону із екс-начальника ГРУ генерал-полковника Василя Бурби. Навіть виселити його з держдачі.
Президент також планує і будує плани на майбутнє. Минулого тижня в Офісі президента вже переймалися майбутнім святкуванням 30-річчя незалежності країни. Вирішили, що незважаючи на попередні заяви про те, що військова техніка – це не іграшки, і не атракціон, було прийняте рішення про проведення військового параду у день Незалежності України у Києві. Очевидно, під впливом цього рішення, був виданий указ про черговий призов до війська, який має розпочатися 1 квітня. Тепер до армії йтимуть у 18 років, а не у 20, як було за Порошенка.
Ще Зеленський вивів Україну з двох угод щодо повітряного простору у рамках СНД, намагаючись скоротити до необхідного мінімуму будь-яке співробітництво у цій співдружності.
Згадав президент і про проблеми Криму. За його ініціативи створено оргкомітет з підготовки саміту «Кримська платформа». Головою її президент призначив міністра іноземних справ Дмитра Кулебу. Своїм указом президент зобов’язав секретаріат РНБО підготувати проєкт Стратегії деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій АР Крим і м. Севастополь.
Змінюватися будь-якій людині непросто. Тут час і досвід – визначальні. А ще потрібні воля і здатність до змін. От з цим у Володимира Олександровича не все так добре. Так, він учиться. І на своїх помилках також. Але занадто вже повільно. Чи вистачить йому часу, щоб навчитися мислити по-українськи, по-державному, вирішуючи будь-яке питання чи проблему, дбаючи про майбутнє всієї України?..
Ніяк не позбудеться він звички обіцяти золоті гори і кисільні береги. Варто згадати його недавній виступ на форумі «Україна 30. Інфраструктура». Гордість за проєкт «Велике будівництво» аж розпирала його. І левову частку свого виступу він присвятив деталізації цього проєкту, пообіцявши побудувати і відремонтувати небачену досі кількість доріг – 6,5 тисячі кілометрів, прокласти об»їздну навколо Києва. «А траса М-30 Стрий-Ізварино протяжністю1400 кілометрів стане найдовшою дорогою в Україні, з»єднавши схід і захід нашої батьківщини», — сказав він. Анонсував будівництво 245 мостів, новації проєктів «Сіті-експрес» та «Інтер-сіті»…
Можна було б повірити президенту, якби не ця вперта статистика: обсяги промислового виробництва падають і падають. Наприклад, тільки в січні вони скоротилися на 4 відсотки у порівнянні з цим же місяцем торік…
МИХАЙЛИНА ЗІНЧУК

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.